Баріатричні операції ефективні у лікуванні ожиріння за допомогою хірургічного втручання. Під час операції лікар або зменшує обʼєм шлунку, або змінює шлях, що проходить їжа у процесі травлення. Часто ці два методи поєднуються для досягнення кращого результату.
Звісно, як і будь-яке хірургічне втручання, баріатричні операції можуть супроводжуватися різними ускладненнями. Вони бувають лише у 0,5% пацієнтів (а це на 1 го пацієнта із 1000), але виключити їх повністю неможливо.
Вже на першій консультації баріатричний хірург розповість вам про всі можливі ризики й ускладнення, що можуть виникнути в ході операції чи реабілітаційного періоду, а також надасть рекомендації щодо їх зниження та уникнення.
Наважившись на хірургічне лікування ожиріння пацієнт має бути обізнаним, а головне готовим до будь-якого сценарію, як фізично, так і морально. Лише позитивний настрій допоможе досягти бажаного результату та отримати гарне здорове тіло без зайвої ваги.
Які ускладнення бувають після баріатрії?
Мрія кожного хірурга — успішно провести операцію, дати рекомендації щодо періоду реабілітації та спостерігати за успіхами пацієнта у схудненні. Але не завжди все буває так ідеально, і трапляються ускладнення, які змушують лікарів перейти до заздалегідь продуманого плану Б.
До таких випадків відносять:
- кровотечі (під час операції можуть бути уражені судини, що викликають кровотечі);
- інфекції (можуть розвинутися у місці розрізу чи в черевній порожнині й призвести до виникнення абсцесів, що потребують дренування та антибіотикотерапії);
- тромбози (після операції ризик утворення тромбозів зростає, тому для профілактики лікарі призначають антикоагулянти та рекомендують ранню активізацію пацієнтів);
- перфорація органів (під час операції лікар може пошкодити органи, наприклад кишківник або шлунок, що є дуже небезпечним і потребує негайного хірургічного вирішення);
- неспроможність швів (розходження швів небезпечне тим, що через невеликі утворення можливе витікання шлункового вмісту через шви).
Про всі ці хірургічні ускладнення пацієнт попереджається до операції й навіть при їх настанні морально і фізично готовий до їх усунення. Головне не піддаватися паніці й чітко виконувати всі рекомендації лікаря.
Зі свого боку наші лікарі відкрито говорять з пацієнтами, розказують про свої можливі дії й про період, який треба чекати для отримання результатів. Ось до прикладу інформативний подкаст на цю тему з Андріаном Рейті.
Хто в зоні ризику?
Наявність ускладнень неможливо спрогнозувати, відомо лише, що ускладнення виникають в одного пацієнта із тисячі. Відсоток, що це саме ви — мінімальний.
Однак, практика показує, що деякі пацієнти потрапляють у зону ризику. Серед них:
- пацієнти з важкими супутніми захворюваннями; Люди, що страждають на цукровий діабет другого типу, гіпертонію, серцево-судинні захворювання, мають підвищений ризик ускладнень через загальний стан здоров'я. Наприклад, у пацієнтів із діабетом може бути уповільнене загоєння ран, а у пацієнтів із серцевими проблемами — підвищений ризик тромбозів або інфаркту.
- пацієнти важким ожирінням (індекс маси тіла понад 40); Чим вищий індекс маси тіла (ІМТ), тим вищий ризик ускладнень. У людей з важким ожирінням частіше виникають проблеми з диханням під час операції, більша ймовірність розвитку інфекцій і тромбозів, а також ускладнення, пов'язані з анестезією.
- пацієнти з попередніми хірургічними втручаннями; Попередні операції на шлунково-кишковому тракті можуть збільшити ризик утворення спайок, що ускладнюють процес виконання нової операції та підвищують ризик непрохідності кишківника.
- пацієнти з порушеннями згортання крові; Проблеми згортання крові або приймання антикоагулянтів підвищують ризик кровотеч під час і після операції.
- пацієнти старшого віку. З віком зростає ризик ускладнень через загальне погіршення здоров'я, зниження функції органів і підвищену вразливість до стресу, пов'язаного з хірургічним втручанням.
Що робити якщо виникли ускладнення?
- негайно повідомити лікарю про больові відчуття та інші симптоми;
- дотримуватися вказівок лікаря;
- звернутися за психологічною допомогою;
- контролювати свій стан здоров’я.
Наважуючись на баріатричну операцію і пацієнт і хірург розуміють свою зону відповідальності й що в будь-який момент може піти все не так, як хотілось би. Але, хвилюватися навіть у таких випадках немає причин. Досвідчені лікарі знають що треба робити. Команда професіоналів підбере найкращі методи нівелювання цих ускладнень і зроблять все можливе для швидкого відновлення та реабілітації.
Неспроможність швів. Детальніше про ускладнення
На практиці найчастіше баріатричні хірурги стикаються з такими ускладненнями як неспроможність швів (в народі ще цей процес називають — розходження швів) після рукавної резекції шлунку. Під час операції баріатричний хірург видаляє бокову, розтягнуту частину шлунку, де виробляється гормон голоду — грелін, місткість шлунку зменшується, відповідно пацієнт споживає менше їжі і починає худнути.
Ускладнення може виникнути на будь-якій зшитій ділянці і є небезпечним, адже формується невеликий отвір, через який їжа та рідина може витікати за межі шлунка у черевну порожнину і спричиняти запалення та абсцеси.
Складність розходження швів полягає в тому, що проблему неможливо усунути за допомогою повторного хірургічного втручання (якщо хірург намагатиметься зшити шви знову, є висока ймовірність того, що вся зшита частина розійдеться, а так ризикувати лікар не може).
У такому випадку необхідно зробити все можливе для того, щоб ця «рана» загоїлася і зрослася самостійно. Для цього необхідно обмежити потрапляння рідини чи їжі через шов, що розійшовся, тобто пацієнт не можна харчуватися через рот і пити воду.
Здавалось би, нічого складного, але ці обмеження мають тривати 30-40 днів, а пацієнт повинен отримувати поживні речовини. Щоб наповнювати організм вітамінами і мінералами необхідно на деякий період змінити шлях, що проходить їжа у процесі звичайного травлення. Цього можна досягти за допомогою встановлення спеціальної трубки через живіт у кишку з лівого боку.
Споживання їжі відбуватиметься за допомогою цієї трубочки у рідкому вигляді. Тобто пацієнт спочатку перебиває їжу на блендері, а потім за допомогою шприца вводить рідину у трубку. Після введення їжі необхідно промити трубку водою, щоб не допустити розвитку забруднень та інфекцій. Такі прийоми їжі повторюються чотири рази на день.
Також постійним ритуалом є промивання місця, де встановлена трубка та перев’язки. Всі ці дії необхідні для того, щоб уникнути додаткових ускладнень у вигляді зараження або інфекцій.
Що відчуває пацієнт під час та після встановлення трубки?
Встановлення трубки відбувається під місцевим наркозом і не доставляє дискомфорту чи болі. Процедура займає до 20 хв з підготовкою та знеболенням.
Звісно, після встановлення трубки пацієнт відчуває дискомфорт та моральне знесилення. Цей процес є дуже складний психологічно, адже треба на 40 днів відмовитись від звичного життя, ще й після процесу операції, що теж має свої психологічні наслідки.
Головне не опускати руки, чітко виконувати всі рекомендації лікаря і заручитися підтримкою рідних та близьких. Якщо це можливо намагайтеся знайти заняття, яке вас буде відволікати від думок про ускладнення і трубку. Це може бути вишивання, в’язання, малювання тощо. Також не забувайте про фізичну активність та спорт. Навантаження підтримуватимуть тонус м’язів і ви уникнете втрати білка.
Витягання трубки відбувається за 10 хв і не має больових відчуттів. Лікар чи медсестра швидко видалить трубку, промиє рану і заклеїть її. Плюсом «місця для встановлення трубки» є відсутність необхідності у її зшиванні. Вона зростається самостійно і не потребує додаткового втручання.
Перші відчуття після споживання їжі через трубку
Часто після першого прийому пацієнт відчуває запаморочення, підвищується серцебиття та виникає холодний піт. Ці симптоми абсолютно нормальні для початкового періоду харчування через трубку, з часом все це проходить і компенсується шляхом збільшення споживання білка, складних вуглеводів і адаптації організму.
Хоча процес реабілітації у таких випадках ускладнюється, не варто забувати про збалансоване харчування. Організм має отримувати добову норму білків, жирів вітамінів та мінералів. Лише за таких умов можна досягти бажаного результату — гарного, здорового та стрункого тіла.
Що відбувається після видалення трубки?
Якщо лікар дозволив потроху харчуватися звичайним методом, це значить, що рана загоїлася. Звісно перед цим дозволом пацієнт має пройти досить багато різних методів перевірки, серед яких є споживання соляного розчину, КТ, МРТ та інші (всі ці методи назначаються індивідуально, виходячи з ситуації).
Після видалення трубки пацієнт починає заново вчитися жити нормальним життям і споживати їжу і воду через рот. Перше з чим стикається пацієнт у цьому випадку — страх, що щось піде не так. Але хвилюватися немає причин. Якщо є рекомендації від лікаря — їх треба виконувати.
Спочатку споживання їжі й води дуже поступове. Пацієнт має ретельно пережовувати їжу і повільно ковтати, але з часом цей процес відновлюється і не викликає ніякого дискомфорту. Під час реабілітації пацієнт може вживати лише 70 г твердої їжі і 100 г рідкої за одне споживання. Ці правила треба виконувати, щоб не розтягнути шлунок і не набрати вагу знову.
У будь-якому випадку варто не забувати про збалансоване харчування. Намагайтеся уникати жирної, висококалорійної їжі, споживати добову норму білка й інших поживних речовин.
Зі свого боку Центр метаболічної хірургії максимально допомагає пацієнтам впоратися з усіма ускладненнями і процесом реабілітації. Ми розробили та видали спеціальну книжку, де прописані всі нюанси харчування, добова норма та кількість прийомів. Використовуючи її, пацієнт швидше відновиться та почуватиметься.
Як змінюється життя після реабілітації?
Не дивлячись на те, що реабілітація йде не за планом під час ускладнень, пацієнт все одно втрачає вагу та покращує симптоми супутніх хвороб (діабет другого типу, серцево-судинні хвороби, гіпертонія та ін.), дотримуючись всіх рекомендацій лікаря та команди. Звісно, перші 30-40 днів є дуже складними морально, особливо якщо необхідно харчуватися через трубочку, але з часом всі процеси відновлюються і стає набагато легше.
Збалансоване харчування, фізична активність та психологічна підтримка допоможуть привести тіло в порядок та підтримувати його у здоровому стані.
Більшість пацієнтів вже після перших місяців реабілітації відмічають:
- значне зниження ваги;
- загальне покращення самопочуття;
- підвищення настрою;
- збільшення впевненості в собі;
- збільшення кількості компліментів та уваги оточуючих.
Позитивний настрій та впевненість в тому, що пацієнт впорається з усіма складностями й ускладненнями допоможе досягти бажаних результатів.
Звісно, не варто забувати про рекомендації лікаря, збалансоване харчування та фізичну активність. Пацієнтам, що пройшли через баріатричну операцію варто дисциплінувати себе та відмовитись від споживання солодощів, висококалорійної та жирної їжі, скасовувати перекуси на ніч та виключити зі свого раціону алкоголь і тютюн (особливо, якщо є супутні захворювання).
Також дуже важливим фактором є психологічна підтримка. Тут на допомогу прийдуть як родичі, близькі й друзі, так і кваліфіковані психотерапевти. При можливості варто відвідувати групи психологічної підтримки, де ви знайдете однодумців серед людей, що пережили схожі травми та переживання. В групах ви знайдете опору, зможете ділитись успіхами та набиратися сил для нових звершень.
Отже, баріатрична хірургія — це ефективний метод лікування ожиріння. Але також це складний процес, який іноді не обходиться без ускладнень, хоча вони й трапляються дуже рідко. Операція вимагає серйозного підходу та готовності пацієнта до будь-яких ситуацій, тому важливо щоб пацієнт був проінформований про можливу зону ризику чи ускладнення та мав доступ про інформацію щодо плану дій в таких випадках.
Звісно, головне не панікувати та чітко дотримуватись рекомендацій лікаря, щоб нівелювати ускладнення. Також важливо заручитися максимальною підтримкою рідних, близьких та друзів і працювати з психотерапевтом.
Лише віра пацієнта та позитивний настрій допоможуть пережити складний етап реабілітації та досягти результату у вигляді худого, стрункого, гарного, а головне здорового тіла.