Лапаротомія та лапароскопія в хірургічній практиці

Лапароскопія або лапаротомія як методи лікування та діагностики різних захворювань, що потребують оперативного втручання, широко застосовуються в хірургічній практиці.

Лапаротомія — це традиційна методика, яку застосовують хірурги для отримання доступу до органів малого таза та черевної порожнини хворого. Іншими словами, це відкрита порожнинна операція з пошаровим поздовжнім або поперечним розтином шкірних і м’язових тканин передньої черевної стінки для візуалізації внутрішніх органів. Донедавна лапаротомія була єдиним способом проведення порожнинних операцій.

Лапароскопія — це сучасний малоінвазивний метод хірургічного втручання в організм хворого через 2 (і більше) невеликих проколи в черевній стінці. Від самого початку лапароскопія була розроблена для діагностики та лікування гінекологічних хвороб, однак уже понад 35 років цей метод широко застосовується для хірургічного лікування раку, ожиріння, урологічних та інших внутрішніх хвороб людини.

Чим лапароскопія відрізняється від лапаротомії

Відмінність цих двох процедур полягає у способі розрізування покривних тканин. Відповідно інструменти для цих методів знадобляться різні. Лапаротомна хірургія здебільшого вимагає розрізання шкіри й м’язових тканин живота довжиною від 5 до 25 см із метою візуалізації та зручного доступу хірурга до внутрішніх органів пацієнта. Лапароскопічна ж хірургія застосовує метод замкової щілини, що усуває потребу в таких великих розрізах, як у попередньому випадку. У цьому й полягає головна відмінність лапароскопії від лапаротомії.

Хірург бачить проблемний орган ізсередини тіла за допомогою лапароскопа — оптичного приладу, оснащеного джерелом світла та крихітною відеокамерою. Цей прилад вводиться в черевну порожнину пацієнта через маленький прокол в області пупка по троакару (хірургічний інструмент у вигляді вузької порожнистої трубки). Живіт перед операцією роздувають із використанням вуглекислого газу. Відеокамера передає чітке зображення внутрішніх органів на монітор комп’ютера. У разі потреби його можна збільшувати в кілька разів.

Дивлячись на екран, хірург здійснює необхідні лікувальні маніпуляції за допомогою спеціальних інструментів. Вони вставляються через троакари в додаткові розрізи. Зазвичай їх роблять 3–4, їхній діаметр становить від 5 до 10 мм. Для діагностичної лапароскопічної процедури вистачить одного розрізу діаметром 7–10 мм.

Які переваги має лапароскопія у порівнянні з лапаротомією, та навпаки

У сучасній хірургічній практиці лапароскопічний метод у порівнянні з лапаротомічним набуває все більшої популярності завдяки низці переваг. А саме:

  • короткий термін перебування в стаціонарі після операції, який зазвичай не перевищує 2–3 дні;
  • відновний період проходить легше та швидше. Вже за добу пацієнт може ходити та самостійно піклуватися про себе;
  • завдяки меншому травмуванню тканин пацієнти не мають сильних больових відчуттів, а тому не потрібно приймати сильні знеболювальні препарати;
  • післяопераційні рубці незабаром стають майже непомітними;
  • значно знижується ризик виникнення післяопераційної грижі. Черевна стінка в місці великого розрізу при лапаротомії ослаблена, і це може призвести до виникнення грижі. При лапароскопії подібне трапляється вкрай рідко;
  • значно нижчою є небезпека інфікування ран і великої крововтрати;
  • знижений ризик спайкових процесів, запалень, розходження операційних швів.

Основні переваги лапаротомії:

  • технічна простота виконання операції, яка не потребує складних інструментів і спеціального навчання хірурга, на відміну від лапароскопії;
  • лапаротомія необхідна у разі невідкладної хірургії, в екстрених випадках. Наприклад, якщо пацієнт отримав серйозну травму з переломами кісток і пошкодженням внутрішніх органів і перебуває в небезпечному для життя стані, а також у разі кровотечі з невідомої причини чи кровотечі, яку неможливо контролювати, навіть якщо причина встановлена;
  • лапаротомічний метод резервується також для випадків, коли під час лапароскопії виникає необхідність великого розрізу для забезпечення більш широкої візуалізації внутрішніх органів і розширення операційного поля. Наприклад, у разі виявлення та наступному видаленні чисельних чи великих кіст яєчника, резекції чи екстирпації ураженого раком органа.

Загрозливі для життя ускладнення, які можуть виникати під час лапароскопічних і лапаротомічних втручань, а також у післяопераційний період, приблизно рівносильні, однак бувають вкрай рідко — у 0,3 % випадків.

Який метод обрати?

Рішення про те, якому хірургічному методу варто віддати перевагу, залежить від передопераційного діагнозу та загального стану здоров’я хворого. Враховуються також технічні можливості та устаткування операційної, досвід і кваліфікація лікаря. Основними протипоказаннями до застосування лапароскопічного методу є:

  • захворювання серця та судин у стадії декомпенсації;
  • кома, шок;
  • тяжке виснаження;
  • проблеми зі згортанням крові;
  • грижа та наявність спайкових процесів від попередніх операційних втручань;
  • інфекційне захворювання, перенесене незадовго до запланованої операції;
  • патології внутрішніх органів значних розмірів.

Пацієнту необхідно обговорити з лікарем усі ризики, переваги та недоліки кожного методу. Зверніться до команди bariatr.com — центр оснащений найякіснішим в Україні медичним обладнанням і арсеналом енергетичних інструментів від світових виробників. Проконсультуйтеся з кандидатом медичних наук, баріатричним хірургом Андріаном Рейті, який має 19-річний досвід проведення успішних лапароскопічних операцій, щоб з’ясувати всі питання, пов’язані з хірургічним методом лікування ожиріння.

Дізнатися більше